08 липня 2026 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 757/52615/21-ц, провадження № 14-64цс25 (ЄДРСРУ № 138464640) досліджував питання щодо наслідків вирішення спору апеляційним судом за наявності нерозглянутого клопотання належно повідомленого учасника справи про відкладення її розгляду
Процесуальний закон передбачає, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників або відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з урахуванням конкретної ситуації у справі вирішення питання про її розгляд або відкладення розгляду віднесене до дискреційних повноважень апеляційного суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15 липня 2024 року у справі № 447/852/23).
Апеляційний суд може брати до уваги поважність причин неявки, на які посилався учасник справи; чи подавались аналогічні клопотання раніше; чи відбувався розгляд справи з участю іншої сторони; чи була сторона представлена у судовому засіданні представником; чи мав можливість відсутній учасник довести до відома суду свою позицію; значення відповідного судового засідання для результату розгляду справи та чи досліджувались у ньому докази, які не були подані до суду першої інстанції; чи можливо виправити допущене порушення в суді касаційної інстанції тощо.
У випадку, коли сукупність обставин свідчить про те, що проведення судом апеляційної інстанції судового засідання за відсутності учасника справи фактично позбавило його можливості ефективно представити свою позицію, такі порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, таке судове рішення підлягає скасуванню на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України.
Суд відповідальний за дотримання розумних строків розгляду справи і не може скасувати правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (положення частини другої статті 410 ЦПК України та статті 309 ГПК України), а також з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи (положення статті 412 ЦПК України, частини другої статті 353 КАС України, статті 311 ГПК України).
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції (частина друга статті 372 ЦПК України, частина дванадцята статті 270 ГПК України, частина друга статті 313 КАС України).
З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду зауважує, що системний аналіз процесуального законодавства свідчить про те, що наявність невирішеного судом клопотання належним чином повідомленого учасника справи про відкладення розгляду справи не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції на підставі пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України (пункт 5 частини першої статті 310 ГПК України, пункт 5 частини третьої статті 353 КАС України).
Таке процесуальне порушення може бути підставою для скасування рішення суду відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України (частина друга статті 353 КАС України, частина третя статті 310 ГПК України) у випадку, якщо воно позбавило відсутнього учасника справи розумної можливості ефективно представляти свою позицію порівняно з опонентом та унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для її правильного вирішення.
Такий підхід відповідає усталеній практиці касаційних судів, згідно з якою основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, за умови їх належного повідомлення про час та місце розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21 березня 2024 року у справі № 910/10468/23; у складі Касаційного цивільного суду від 27 травня 2024 року в справі № 948/118/21, від 19 березня 2025 року в справі № 450/678/21).
Вирішальним у такому випадку є те, чи призвело таке процесуальне порушення до ситуації, за якої сторона була позбавлена розумної можливості ефективно представляти свою справу, будучи поставленою в істотно невигідне становище порівняно з її опонентом.
ВИСНОВОК: Необхідними умовами обов`язкового скасування судового рішення на підставі пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України (пункт 3 частини третьої статті 353 КАС України, пункт 5 частини першої статті 310 ГПК України) є неповідомлення (неналежне повідомлення) учасника справи про судовий розгляд та його обґрунтування касаційної скарги саме цією підставою.
Обов`язкове скасування судового рішення на підставі означених правових норм за обставин, коли суд апеляційної інстанції належним чином повідомив учасника справи про судовий розгляд, було б непередбачуваним і непрогнозованим застосуванням процесуальних повноважень суду касаційної інстанції з точки зору учасників справи, що суперечить принципу правової визначеності.
Матеріал по темі: «Повернення скарги у разі наявності у суду сумнівів щодо автентичності підпису заявника»